farbovana

на вихідних розбила чашку.
зраділа. думала, привалить щастя.
щастя не привалило.
ніпанятно...

не думала, що в наш час ще залишились хлопці, які ображаються на тебе через те, що не встигли подати тобі пальто, бо ти, бач, вже його вдягнула...

рамантікі єсть, юхху! ^_^

Рок-хвиля.
шикарно.
8 разів я не дивилася ще жодного фільму, окрім цього.
sex, drugs and rock:n:roll

Опубликовано с мобильного портала www.ljmob.ru

Вже два тижні мене цікавить одне питання: а чи вимкнула я все таки світло у кімнаті коли їхала додому...

Опубликовано с мобильного портала www.ljmob.ru

набризкане лаком та пропахнуте сигаретним димом волосся має особливий трешовий запах.
хочу зробити replay.

Люди, пийте валер*янку, і все буд тіп топ)
Я от не панікую)

Знаєте, вчора ми з сусідкою так перлися з цьої всьої ситуації.
Нагадує сюжет якось американського фільма-катастрофи:
...паніка...люди масово запасаються харчами, а дехто взагалі виїжджає з міст...беруть лише гроші, документи і теплий одяг...аптеки пусті...всі сидять біля телевізорів і слідкують за новинами...вулиці пустіють...лише вітер ганяє по тротуарах шматки газет...)))))

Я, наприклад, з Києва їхати нехочу.
Яка різниця, де втикати в комп: в гуртожитку чи вдома?

Тим більше, в неділю в мене мало бути побачення((((((
Ех...

отак буває приїдеш додому раз на місяць, подивися один вечір телевізор і подумаєш "а все таки добре, що в мене в гуртожитку його нема"
нє, новини то добре, а то сидиш там в повній дезінформації. ну і музичні канали типу Ентера чи А1 можна повтикати. ну, чи згадати дитинство і подивитись "Район Беверлі-Хіллз" =)
троха розчарувалася в телеканалі 1+1.
краще б Потап і Каменських і далі займались музичним плагіатом, ніж любили Україну.
"Я люблю Україну". Російською мовою.
маразм.
пишу скаргу.

*** (20:27:57 28/09/2009)
бля

*** (20:28:10 28/09/2009)
я через тебе забув щшо хотів написать

Farbovana (20:28:19 28/09/2009)
чуєш

*** (20:28:33 28/09/2009)
краще б не чув

*** (20:28:38 28/09/2009)
:-D

*** (20:28:48 28/09/2009)
ааа

*** (20:28:52 28/09/2009)
згадав

*** (20:29:00 28/09/2009)
на рос тіки

Farbovana (20:29:21 28/09/2009)
та ладно, кажи, гг)))

Farbovana (20:30:22 28/09/2009)
ти боїшся шоб я не сказала шо ти москаль?)))


гг, зі мною вже бояться розмовлять російською.
ну так а хулі.

блядь, шо за хуйня...?
тільки сідєш писати в жж те, шо носиш в собі вже тиждень, всі думки кудись зйобуються.
кумарить.
хочу у Львів. або напитись. або напитись у Львові. або хоча б просто туди поїхати.
шо я роблю на цьому "державному фінансовому контролі"? який з мене в хуя економіст? бісить...
щойно намалювали мені на стіні вконтакті банана. читають мої приховані думки, чи шо? хмм...

...що мабуть завтра я все таки відвідаю "Мистецький арсенал", в якому проходить "Гогольфест", в рамках якого буде виступати "Крихітка".
хочу музики.
багато.

"Наташа!!! Наташаблядь, вихаді!"
Коли до тебе в двері о 7 ранку гупають ногами/руками/своєю головою і з такими криками, доводиться відкривати, забивши на те, шо ти не Наташа.
Прєд глазамі показалось тєло з двома чарками. У стані "я стоко випіла і ніфіга нє пйанайа".
Пояснивши, шо таких тут немає я пішла вмиватись, а тєло далі снувало по блоку, викликаючи Наташу... І в результаті заснуло під чиїмись дверима.

Пити о 7 ранку це нова фішка? Бо я шось не в*їду...

P.S. Ще 15 хвилин і включать душ. Юппі!

Начиталась falkonerа.
Підсіла на "Крихітку".
Ич.

- Євген Володимирович, а шо означає А з хвилькою?
- Це значить, шо це не А без хвильки.

Я люблю математику.




АПДЕЙТ///////////////////////////

- Якшо хочете, ми можемо записати цю формулу трохи іншим способом.
- Ні, ми не хочемо.
- Ну нічого, ми все одно її запишемо.

О_о

Подивіться - не пошкодуєте)

Наші виграли у Андори. 5:0.
Я, канєшно, паздравляю всіх вболівальників, але...
Бляха муха, це ж Андора! Чи й не здобуток. Нагадує ситуацію на чемпіонаті світу у Німеччині, коли ми навішали Саудівській Аравії 4:0. А тоді італійці навішали таке саме нам, бугага.

Нарешті в гуртожитку відкрили жіночий душ. Хоча після пару днів загальних омивань на такий розподіл вже якось пофіг.

Захотіла схавати помідора - він бризнув і обляпав ноутбук.
Захотіла напитись мінералки - півчашки на мені.
Захотіла зробити кави - розсипала.
Захотіла взяти цукерку до кави - впустила.
Я шось не розумію? В чьом падвох?

В певній мірі відчуваю якусь відразу до цієї професії.
Зайобувало клеймо "вчительської дитини" і "внучки заврайоно".
Та і мамині повчання з точки зору Макарєнка і пєдагогікі.
Дітлахи сьогодні бухають. Класно їм.
А першокурсники такі смішні. Зашугані. Всіх стрьомаються. Г-г.

Це сталось!
Моя депресія нарешті знайшла мене, юппі!
Я рад.
В честь такого свята треба випити.
Чим завтра на Контрактовій і займемось.
Окрема "подяка" мамі. Замість того, щоб казати, що я, дурна, все в цьому житті роблю не так, можна було вислухати мене і дати пораду.
Дайтє йаду.

він знав мене пару тижнів.
можна сказати, взагалі не знав.
але подзвонив і поздоровив мене з днем народження.
хоч я нічого майже не почула, бо в школі саме була перерва.
цього року навіть не написав.
а жаль...

Шмотки зібрала, завтра вже їду на Київ.
Я так скучила за гуртожитком… просто невистачає слів, щоб виразити всю свою “радість” з приводу цієї події.
З одного боку, я рада, що нарешті їду з дому, бо з таким тупим літом я тут просто дерлася на стінку і вила вовком від нудьги.
З іншого, не рада гуртожитку. Варіантів два: або я просто не придатна для життя в ньому, або мені треба інших сусідок. А, нє, ще є третій – жити в кімнаті самій, але то вже розкіш.
Та і взагалі, інколи хочеться тиші й шоб тебе ніхто не чіпав. Що буває лише тоді, коли я залишаюся, а мої блонди їдуть додому.
“Зніми квартиру!” скажете ви. Були б гроші – з радістю. І був би ще хтось знайомий з грошима, який би теж погодився на таку авантюру. Але ж квартира то таке – сьогодні живеш, а завтра ні. А в гуртожитку всі твої проколи вирішуються пляшкою (з комендантом) чи пляшкою і шоколадкою (з директрисою студмістечка).
Ай, та ну його…

Хвилює інше: завтра кагбе празнік, а пити нема з ким. Варіантів, знову ж таки, два: пити самій або поїхати на Майдан і пити “з народом”. А, нє, є ще третій – не пити. Але таке не катіт.
Судячи з того, що від довготривалого алкоголеутримання мене сьогодні розштормила крапля вина (ну це образно кажучи=)), то завтра мені буде жо дуже класно)
І знаєте, небачу нічого постидного в розпитті алкоголю наодинці. Я вже звикла. Якшо організм потребує, значить гени діда-алкоголіка вже прокинулись і діють. Тож, у випадку чого, прошу винити моє ДНК.
Ну, коли хто хоче, можете приєднуватись.
Буду рад)

П’яний поет дає автограф з пафосом.
І переконує, що столиця України зовсім не Київ.
А ще каже, що справжнє тире виглядає якось так => ————
Та в цілому він досить спокійний і доброзичливо налаштований.
Може півгодини щось тобі розповідати, хоча ти ніхуя не чуєш, бо на сцені саме виступає музичний гурт.
Тому ти просто мовчиш і з усім погоджуєшся.
І навіть забиваєш на те, що на питання “Чого ти так рано одружуєшся?” у відповідь отримуєш знизування плечима (хіба вперше?).
А потім поет зйобує іде шукати пригод на свою дупу свого намета.
А як додаток до автографа залишає тобі свої бєрци та кофту.
(Цікаво, шо думав фестивальний народ про дівчину з стілами, яка ходила з ними весь наступний ранок, looking for С.Б.?)
Кто іщєт – тот всігда найдьот, тому табір поета я знайшла. Хоча і без поета.
Бо він в той час шукав мене. Намагався додзвонитись. Наівний – з таким то зв*язком…
(Чого він подумав, що то всьо діло у мене?)
Та все ж вони знайшли один одного.
Мир їм.
Амінь.

P.S. Поет не захотів признатись, що ж за добрий вчинок я рік тому зробила і від чого його врятувала. Отак завжди, коли хочеш почути про свою світлу сторону, всі мовчать. Натомість осудити тебе ладен кожен.
P.P.S. В нього блакитні очі.
P.P.P.S. Тепер вдаєш сніжинку?